Все. Кто не успел... Тот ждет... Других групп в текущем году набираться не будет
Следующие группы уже набираются на 16-23 января
контакты: 505-617 Наша почта
Цукровий діабет. Сучасні уявлення про цукровий діабет.
Досягнення в діабетології є результатом зусиль великої армії вчених і практичних лікарів. Незаперечними успіхами останніх років є хімічний синтез інсуліну, розробка і впровадження в практику лікувальних засобів для внутрішнього вживання, завдяки чому більша частина хворих обходиться без уколів.Цукровий діабет виникає тому, що в організмі недостатньо виробляється гормону підшлункової залози - інсуліну. Його продукують особливі клітини цієї залози, так звані бета-клітини. Проте при деяких формах діабету спостерігається нормальний або навіть збільшений вміст інсуліну в крові. У цьому разі хворобу зумовлює підвищене зв'язування гормону в організмі або зниження чутливості тканини до інсуліну. У всіх випадках підвищується потреба в інсуліні, і бета-клітини острівців залози починають посилено його виробляти. З часом клітини виснажуються, внаслідок чого може розвинутися діабет.
Відомо, що підвищена здатність зв'язувати інсулін властива гормонам гіпофіза, надниркових і щитовидної залоз. При захворюваннях згаданих залоз, які супроводяться посиленим продукуванням їх гормонів, можлива відносна недостатність інсуліну. А це призводить до порушення процесу надходження до клітин глюкози - основного енергетичного матеріалу — і перетворення її в кінцеві продукти обміну, тобто у воду і вуглекислоту. Незасвоєна глюкоза нагромаджується в клітинах і виділяється з сечею. Розлад вуглеводного обміну викликає зміни в жировому, білковому, мінеральному обмінах, в крові починають скупчуватися продукти жирового обміну (зокрема, холестерин), у клітинах зменшується вміст калію, розвивається гіповітаміноз та ін. Тривалі й запущені розлади обміну значно погіршують перебіг цукрового діабету і призводять до хронічних захворювань печінки, нирок, серцево-судинної системи. При систематичному лікуванні й усуненні інсулінової недостатності можна нормалізувати обмінні процеси і недопустити ускладнень.
Серед причин, які призводять до розвитку цукрового діабету, назвемо спадковий фактор, переїдання, що посилює ожиріння і пошкодження бета-клітин, психічні травми, інфекції (особливо вірусні), пухлинні та запальні процеси у підшлунковій залозі.
Знаючи причину, легше боротися з захворюванням, а іноді можна й запобігти йому. Тому як тільки з'являються якісь ознаки захворювання, треба негайно звернутися в поліклініку для обстеження. Типові симптоми (характерні риси) хвороби такі: спрага, сухість у роті, підвищене сечовиділення, слабість, схуднення; задовго до них буває хронічний фурункульоз, випадання зубів, рани, які довго не загоюються, розвиток катаракти.
Трапляється, що тривалий час цукровий діабет має прихований перебіг, і його виявляють тільки лабораторним дослідженням крові й сечі на цукор. Найвірогіднішою ознакою діабету є підвищення вмісту цукру в крові (натще) вище 120 мг% (за методом Хагедорна-Ієнсена). Коли це поєднується з іншими симптомами захворювання, діагностують виражену його форму.
Якщо вміст глюкози значно зростає лише після спеціального вуглеводного навантаження (50 г глюкози), йдеться про приховану, або латентну, форму діабету, яку здебільшого виявляють при масових обстеженнях, проф-оглядах або в санаторіях.
Хворі на цукровий діабет потребують систематичного лікування. Нерідко їм доводиться дуже дорого розплачуватися за недотримування дієти, перерване лікування проти діабетичними засобами.
Застосовується в основному три види лікування: дієтичне, внутрішнє вживання проти діабетичних препаратів та інсулінотерапія.
Дієтичне лікування обов'язкове при всіх формах діабету незалежно від використання інших видів лікування. При складанні дієти враховують масу тіла і професію людини, фізіологічні співвідношення між основними компонентами їжі — білками, жирами і вуглеводами. Обов'язковою умовою будь-якої дієти для хворих на цукровий діабет є вилучення_таких продуктів, як цукор, цукерки, печиво, варення, торти. Хворим з надлишковою масою надлишковою масою добову калорійність їжі зменшують на 25—30%, а із зниженою — відповідно збільшують. Загальноприйнятою величиною фізіологічної маси тіла.вважають дві останні цифри зросту.
Хворим_на діабет слід обмежувати також жири тваринного походження, віддаючи перевагу рослинним оліям. Рекомендують: кисломолочний сир, морську рибу та інші продукти, які містять лшотропні речовини.
Вітаміни вводяться в організм зі свіжими овочами, не солодкими ягодами, фруктами. Лікування лише дієтою показане лише хворим із прихованою, а також з легкою формою вираженого діабету.
Нині в медичних закладах є широкий вибір таблетованих препаратів і різних форм інсуліну. Це дає можливість добирати найраціональніше лікування для кожного хворого. Цукрознижувальні таблетки показані хворим при діабеті середньої__тяжкості, а також при легких формах, коли лише дієтичне лікування неефективне. Ці таблетки (сульфаніламіди або бігуаніди) стимулюють _вироблення інсуліну бета-кдтіщнами і засвоювання— глюкози тканинами. Щоб запобігти явищам гастриту, ліки приймають після їди.
Ускладнення від вживання таблетованих протидіабетичних засобів виникають рідко. До них відносять шлунково-кишкові розлади, шкірні алергічні висипи, загострення хронічного гепатохолециститу. Ці засоби протипоказані при ураженнях печінки, нирок і захворюваннях крові.
Нерідко після кількох років застосування таблеток, особливо при нерегулярному їх вживанні і порушенні дієти, організм звикає до сульфаніламідів і вони вже не знижують рівня цукру в крові. У гаких випадках може допомогти тимчасове лікування інсуліном. Якщо сульфаніламіди перестають діяти, подальше вживання їх не тільки не дає користі, а може навіть зашкодити.
У разі тяжкої форми діабету, зниженні маси тіла га інших ознаках погіршання перебігу хвороби, коли дієта і цукро-знижувальні таблетки бажаного ефекту не дають, призначають інсулін. Незважаючи на деякі незручності, пов'язані з уколами, необхідністю дотримування суворішої дієти, не можна відкладати введення інсуліну в тих випадках, коли це показано. При розвитку ацидозу (збільшення вмісту кислих речовин у крові й тканинах) чи прекоматозного (який передує непритомності) стану лікування інсуліном абсолютно необхідне.
Дозування і періодичність введення інсуліну визначає лікар залежно від тяжкості перебігу хвороби і форми препарату. Нині широко застосовують препарати пролонгованої (подовженої) дії. Перевага цих препаратів у тому, що їх можна вводити порівняно рідше, ніж звичайний інсулін, крім того, вони знижують цукор у крові повільно.
Значні й швидкі, раптові коливання вмісту цукру в крові, як відомо, негативно діють на організм, можуть спричинюватися до частих гіпоглікемій (зниження рівня цукру в крові), а з роками ведуть до розвитку судинних ускладнень.
Для визначення початкової дози інсуліну керуються рівнем цукру в крові та кількістю його, що виділяється з сечею. При помірних цифрах і задовільному загальному стані починають вводити невеликі дози, поступово збільшуючи їх під щоденним контролем цукру в крові та добовій сечі до нормалізації рівня його в крові і повного зникнення в сечі. Якщо вихідні цифри високі, загальний стан незадовільний і особливо при наявності ацетону в сечі і видихуваному повітрі, лікування починають відразу з великих доз інсуліну.
Під час лікування інсуліном особливу увагу приділяють дієті як за складом їжі, так і за часом вживання її після введення інсуліну. Дуже важливий суворий режим харчування.
Крім зазначених основних лікувальних заходів, застосовуються також інші препарати і засоби. При початкових легких формах захворювання разом з дієтою можуть давати користь настої деяких трав. Певне місце в лікуванні відводять ліпотропним (які перешкоджають відкладанню жиру) засобам (ліпоєва кислота, метіонін), вітамінам, а також препаратам, які поліпшують функцію печінки. Важливим оздоровчим фактором для хворих на діабет є лікувальна фізкультура і санаторно-курортне лікування.