Хронічні болі в області шиї зазвичай спостерігаються в людей у віці 40-50 років і старше.
За родом роботи багато хто змушений сидіти нахилившись, наприклад над столом.
Після зникнення ряду важких фізичних робіт і розповсюдженням професій, пов'язаних з розумовою працею, число осіб, які страждають від болю в області шиї та плечового пояса, зросла.
Симптоми - больові відчуття в потилиці, часто в області плечового поясу, в задній частині голови, очах і вухах. Вони зберігаються і при нерухомому положенні голови.

Для хвороби характерна біль в шиї, яка поширюється на м'язи та пальці рук.
Вона з'являється раптово, іноді при згинанні голови, і, як правило, буває дуже різкою.
Її часто вдається пом'якшити, обережно повертаючи або нахиляючи голову в різні сторони, однак невдалий рух посилює її.
Як правило, буває важко знайти зручне положення для сну, по ночах людина прокидається з-за «колючого» болю в руках і шиї.
Іноді втрачається чутливість руки, одночасно може значно зменшитися її м'язова сила.

Досягнення в діабетології є результатом зусиль великої армії вчених і практичних лікарів. Незаперечними успіхами останніх років є хімічний синтез інсуліну, розробка і впровадження в практику лікувальних засобів для внутрішнього вживання, завдяки чому більша частина хворих обходиться без уколів. Цукровий діабет виникає тому, що в організмі недостатньо виробляється гормону підшлункової залози - інсуліну. Його продукують особливі клітини цієї залози, так звані бета-клітини. Проте при деяких формах діабету спостерігається нормальний або навіть збільшений вміст інсуліну в крові. У цьому разі хворобу зумовлює підвищене зв'язування гормону в організмі або зниження чутливості тканини до інсуліну.

Цукровий діабет супроводиться порушенням усіх видів обміну речовин, насамперед вуглеводного. В основі недуги лежить недостатність інсуліну в організмі. Цей гормон сприяє засвоюванню цукру тканинами, перетворенню в глікоген; крім того, при наявності інсуліну зменшується утворення цукру в печінці з білків. При нестачі інсуліну вуглеводи їжі неповністю засвоюються тканинами і виділяються з сечею.
Здебільшого цукровий діабет розвивається внаслідок розладу функції підшлункової залози, точніше тих клітин, які виробляють гормон (абсолютна інсулінова недостатність).

Виявом крайнього ступеня розладу обміну речовин у хворих на діабет є діабетична кома. Настає вона у хворих, які порушували режим лікування або зовсім не лікувалися. її стимулюють недостатнє вживання чи припинення приймання інсуліну, порушення дієти, тобто споживання їжі, яка містить багато жирів і мало вуглеводів, голодування, будь-які недуги, які супроводяться блюванням і проносами, отруєння, інфекційні захворювання, гнійні процеси, хірургічні втручання, фізичні та психічні травми, вагітність тощо. Внаслідок недостатності інсуліну порушується засвоєння глюкози клітинами. А тим часом у крові нагромаджується багато цукру, якого так потребують органи і тканини.

Частота виникнення діабету у чоловіків і жінок однакова, але вона різна серед вікових груп людей: рідше хворіють діти, частіше - особи похилого віку, зростає захворюваність у період статевого дозрівання і особливо із збільшенням віку. На підставі яких ознак і скарг можна припустити наявність цукрового діабету. Найпоширенішими першими симптомами недуги е: спрага і виділення великої кількості сечі, Хворі п'ють багато рідини вдень і вночі, але спрагу вгамовують ненадовго. Значне виведення рідини веде до зневоднення, організму, виявом чого є сухість слизової оболонки в роті, сухість шкіри, зниження її еластичності, пружності. швидка втрата маси тіла при підвищеному апетиті до 8—10 кг за 2—3 місяці. Розвивається слабкість, розлад діяльності серцево-судинної системи (частий пульс, зниження артеріального кров'яного тиску).