Все. Кто не успел... Тот ждет... Других групп в текущем году набираться не будет
Следующие группы уже набираются на 16-23 января
контакты: 505-617 Наша почта
Ендемічний зоб.
Захворювання характеризується збільшенням щитовидної залози, спричиненим йодною недостатністю. Добова потреба здорової людини в йоді дорівнює 200— 220 мкг, мінімальна— 120—150 мкг. У деяких місцевостях людина одержує за добу всього 20—80 мкг йоду, його не вистачає для утворення достатньої кількості гормонів щитовидної залози. У зв'язку з цим тканина залози розростається, таким чином організм пристосовується, щоб повністю використати йод для синтезу гормонів.Ендемічний (властивий певній місцевості) зоб поширений майже у всіх країнах світу. На нього хворіють біля 200 мільйонів чоловік. На території СНГ це Західна Україна, Білорусія, Урал, Кавказ, Казахстан, Киргизія, Узбекистан, Алтай і Далекий Схід.
Йодна недостатність може наставати в організмі не лише тоді, коли його бракує у навколишньому середовищі, а й у разі підвищеної потреби в ньому, зокрема в період статевого дозрівання, при вагітності, деяких інфекціях, а також блокуванні щитовидної залози інгібіторами, тобто речовинами, які перешкоджають засвоюванню йоду в організмі.
Отже, нестача йоду в повітрі, грунті, воді, харчових продуктах є основним фактором, який спричиняє виникнення цього тяжкого захворювання. Існують й інші різноманітні причини, передусім знижений вміст інших мікроелементів в навколишньому середовищі (брому, цинку, кобальту, міді).
Не останню роль у виникненні зоба відіграють побутові та санітарно-гігієнічні чинники: поганий стан життя, недостатнє і одноманітне харчування, порушення правил особистої гігієни, різні хвороби, які виснажують організм. Звичайно, ці фактори діють на фоні йодної недостатності.
У деяких сортах капусти, брюкві, ріпі, редисі, квасолі, шпинаті, персиках містяться речовини, які перешкоджають засвоюванню йоду в організмі. Ці речовини можуть потрапляти в організм людини з зазначеними продуктами, а також з молоком і стимулювати розвиток зоба.
Певну роль у виникненні ендемічного зоба відіграє спадкова схильність організму.
Клінічна картина захворювання залежить від ступеня збільшення щитовидної залози, її розташування і функціонального стану. Здебільшого хвороба розвивається повільно, роками. Часто вперше її ознаки виявляють при масових профілактичних оглядах, при звертанні до лікаря з якогось іншого приводу. Якщо зоб досягає великих розмірів, з'являється неприємне відчуття стискання в ділянці шиї і утруднення при ковтанні.
Розрізняють дифузний, вузловий і змішаний зоб; найпоширеніший вузловий. У 80% хворих на ендемічний зоб функція залози не порушена, у решти — підвищена або знижена. Хворіють на нього люди різного віку, частіше — жінки. У сім'ях, в яких ендемічний зоб з гіпотиреозом передаються з покоління в покоління, відмічається кретинізм (природне слабоумство, затримка фізичного розвитку).
Ендемічний зоб — захворювання всього організму. Навіть у тих випадках, коли функція щитовидної залози не порушена, спостерігаються зміни в серцево-судинній системі, а саме: зниження артеріального тиску (гіпотонія), періодичні серцебиття; у жінок — розлад менструального циклу, пізнє статеве дозрівання. Ускладненням ендемічного зоба є злоякісне переродження залози.
Дифузний ендемічний зоб без розладу функції щитовидної залози лікують йодидами — антиструміном, розчином Люголя.
У разі підвищення функції щитовидної залози призначають антитиреоїдні препарати, які зменшують вироблення тиреоїдних гормонів; при зниженні функції залози лікують тиреоїдними гормонами — тиреоїдином і трийодтироніном.
При вузловому і змішаному зобі показане хірургічне лікування. У дітей вузловий зоб є абсолютним показанням до оперативного лікування, бо в них частіше, ніж у дорослих, спостерігається злоякісне переродження залози.
У нашій країні профілактика і лікування ендемічного зоба стали важливим завданням. Поряд із поліпшенням соціально-побутових умов населення було вжито ряд спеціальних медичних заходів, в тому числі й масова йодна профілактика.
Завдяки вивченню ендемічного зоба спеціальними експедиціями і проведеній лікувально-профілактичній роботі в основному вдалося ліквідувати вогнища зобних ендемій.
У ряді областей проблема ендемічного зоба вже цілком розв'язана, в інших проводиться успішна робота. З метою профілактики у місцях зобної ендемії застосовують йодовану кухонну сіль (на 1 тонну солі 25 г йодиду калію), дітям, вагітним жінкам і матерям, які годують груддю, в медичних закладах безплатно видаються таблетки.