Все. Кто не успел... Тот ждет... Других групп в текущем году набираться не будет
Следующие группы уже набираются на 16-23 января
контакты: 505-617 Наша почта
Тиреотоксикоз.
Тиреотоксикоз - одне з найпоширеніших і найтяжчих ендокринних захворювань, в основі якого лежить підвищення функціональної активності щитовидної залози і нагромадження в крові великих кількостей гормонів цієї залози — тироксину і трийодтироніну. Циркулюючи в крові, останні порушують діяльність різних органів і систем, викликають розлад обмінних процесів і гормональні зрушення. Неправильно лікований або зовсім нелікований тиреотоксикоз нерідко ускладнюється, і хворі надовго втрачають працездатність або навіть стають інвалідами.Найчастішими причинами тиреотоксикозу є інфекції та психічні травми. Психотравма може бути гострою (смерть близької людини, переляк) чи хронічною (конфліктні ситуації в сім'ї або на роботі, тривале надмірне напруження). У всіх випадках вона створює патологічний стан у вищих відділах центральної нервової системи, зрив нормальної вищої нервової діяльності. Патологічне вогнище в головному мозку по нервових шляхах або через гіпофіз, який виділяє гормон тиротропін, що стимулює функцію щитовидної залози, викликає підвищену продукцію згаданих гормонів щитовидної залози.
Нерідко тиреотоксикоз виникає після грипу, ангіни, скарлатини, малярії, бешихи та інших інфекцій, які не тільки безпосередньо діють на щитовидну залозу, а й посилюють вироблення антитіл до тканини щитовидної залози і викликають функціональні зрушення в центральній нервовій системі.
Тиреотоксикоз може розвиватися також при захворюваннях інших ендокринних залоз, зокрема статевих і гіпофіза, при запальному процесі в щитовидній залозі.
У клінічній картині тиреотоксикозу переважають звичайно серцево-судинні розлади. Робота серця підсилюється, скорочення його стають частішими (до 100— 140 ударів на хвилину), що рефлекторно веде до знижування тонусу периферичних судин. Цим пояснюються особливості артеріального тиску у хворих на тиреотоксикоз: порівняно низький мінімальний при відносно високому максимальному тиску.
Посилено працюючі серцеві м'язи потребують більше кисню, ніж надходить, розвивається кисневе голодування м'язів, що супроводиться ниючими болями в ділянці серця. Згодом виникає гіпертрофія за рахунок збільшення м'язової маси і розширення серця. При тиреотоксикозах легкого і середнього ступенів спостерігаються порушення ритму серцевої діяльності, а при тяжкій формі — інколи миготлива аритмія.
Згадані розлади зумовлені тим, що в серцевому м'язі, який працює з великим напруженням, утворюються дистрофічні та дегенеративні вогнища ураження і виникають нерегулярні за силою і частотою скорочення шлуночків серця. У хворобливий процес втягуються інші органи і системи організму. Відмічаються короткочасні або стійкі проноси, знижується кислотність шлункового соку і ферментативна активність підшлункової залози, порушується діяльність печінки (іноді настає жовтяниця) і нирок, страждає кістково-мозкове кровотворення, нервово-м'язовий апарат.
При атеросклерозі навіть у стані абсолютного спокою тканини посилено споживають кисень, отже, основний обмін у них значно підвищений. Жири, білки і вуглеводи при цьому захворюванні окислюються набагато швидше, ніж у нормі, настає зневоднювання організму, причому вода виводиться не лише нирками, а й через легені, шкіру, яка у зв'язку з цим завжди зволожена.
Майже завжди у хворих на тиреотоксикоз змінена психіка. Вони дратівливі, збудливі, метушливі; настрій у них нестійкий: безпричинна нудьга може змінюватися безпричинною веселістю. Дуже часто хворі скаржаться на розлади сну, зокрема на безсоння, неспокійний сон, важкі сновидіння. Усі ці явища, як і серцево-судинні порушення, викликані тиреотоксикозом, повністю проходять у процесі вилікування від основного захворювання.
Хворі погано переносять коливання температури, особливо спеку; теплові процедури можуть спричинити загострення тиреотоксикозу.
Щитовидна залоза у таких пацієнтів збільшена; часто у них випинаються очі з орбіт.
Функціональний стан щитовидної залози оцінюють за допомогою лабораторних методів дослідження. Одним з найпоширеніших є метод з використанням радіоактивного йоду. Діагностична доза його мінімальна і зовсім нешкідлива. Тепер користуються також методом прямого визначення тироксину в крові.
Лікування хворих на тиреотоксикоз комплексне: проводять заходи, спрямовані на зниження функціональної активності щитовидної залози, на нормалізацію серцево-судинної діяльності, стану нервової системи та інших органів і систем організму. Хворі з середньою і тяжкою формами тиреотоксикозу потребують стаціонарного лікування, а з легкою — амбулаторного, за умови переведення їх на легшу роботу, не пов'язану з великим розумовим чи фізичним напруженням, нічними змінами. Протипоказані будь-які теплові процедури, перебування на сонці.
Якщо протягом першого року лікування досягти стійкого поліпшення не вдається, а також при розвитку ускладнень доводиться вдаватися до хірургічного втручання— видалення більшої частини щитовидної залози.
Радіоактивний йод у терапії тиреотоксикозу тепер використовують рідше, бо з'ясувалося, що він під час його вживання чи протягом кількох років після цього нерідко викликає хворобу, в основі якої лежить зниження функції щитовидної залози — гіпотиреоз.
Людина, вилікувана від тиреотоксикозу, повинна бути під наглядом ендокринолога не менше 2 років. За цей час поступово відновлюються процеси, які зазнавали змін протягом недуги.